Про ім'я - екскурс в історію
За старих часів, коли люди ще жили племенами й маленькими групами, нашим предкам вистачало одного власного імені-прізвиська, для того щоб звертатися один до одного, уникаючи плутанини. Чимало із цих імен стали відомі з історичних джерел, хоча більшість їх на сьогоднішній день уже вийшли з ужитку.
Наші предки мали велику пристрасть до складених імен, які первісно становили певне значення. Це добре видно з таких імен, як Богуслав (Богові слава), Володимир (той, хто володіє миром), з іноземних — Адальберт (шляхетного походження). Із цих імен, утворювалася безліч скорочених і близьких форм, чимало з яких уживаються й сьогодні. Багато імен, що /лають однакове значення, у різних мовах звучать зовсілл по-різному.
Так, ім’я зі значенням «Богові милий» звучить у слов’янських мовах як Богомил, у німецькій — Готтліб, у грецькій — Теофіл або Феофіл; ім’я зі значенням «друг народу» в слов’янських мовах звучить як Любо-мир (любий миру); Демофіл — у грецькій і Фольквін — у німецькій.
Однак свій первісний зміст більшість імен рке втратила, і стало звичаєм давати дітям будь-які імена, не вникаючи в їхні походження та значення. Деякі батьки іноді дають дітям імена, утворені від своїх власних (Юрій, Тетяна — Юта, Марина й Костянтин — Маркон). Такі імена вже не мають ніякого значення.
У період із 750 р. по 1080 р. в історичних документах було зареєстровано більше 1000 новостворених імен. І лише у XII ст. з’явилася необхідність давати людям «прізвиська» для уникнення пдутанини, тобто розпізнавальні прізвиська. Для цього, як правило, використовувалися професії й ремесла, якими займалася та чи інша людина, — Косар, Мірошник, Коваль тощо. Так поступово з’явилися багато наших сьогоднішніх прізвищ, до виникнення яких сучасне покоління не має ані найменшого відношення.
У багатьох країнах при народженні й реєстрації дитині дається друге ім’я (або по батькові). Це може бути ім’я батька, у деяких країнах — ім’я матері. Воно реєструється офіційно, але в обігу не вживається.
Багато імен кочували з однієї мови в іншу, перетворюючись, змінюючи свою форму й звучання, однак у більшості випадків зберігаючи первісний зміст. Так, у різних мовах переплелися один з одним грецькі, давньогрецькі, слов’янські, німецькі, давньоєврейські й багато інших імен, які в кожній із мов мають свої форми, вимову й написання, але однакове значення: наприклад, Михайло — давньоєврейське ім’я, що означає в дослівному перекладі «хто як Бог?» У різних мовах воно має різні форми: Майкл (тих.); Міхалакі (болг.); Міхай (угор.); Мігель (ісп.); Мікеле (ітах.); Міхель (кім.); Мігел (порт.); Міхай, Міху (рум.); Міхайло, Міховіл, Мішо (серб., хорв.); Міхаль (словацьк.); Мікко (фін.); Мішель (франц.); Міхаль, Міхалек (чеськ.).
Великого поширення практично в цілому світі набули біблійні імена — Єва, Адам, Юдіт, Даніель, Андрій, Іван, Стефан (Степан), Єлизавета (Елізабет), Михайло, Павло (Пауле) і чимало інших У XIII ст. було звичайним вибирати для дитини святого заступника Найімовірніше, саме тому багато біблійних імен і їхніх близьких форм популярні й дотепер. За часів середньовіччя в Європі
іноземні імена нецерковного походження були тільки жіночими. Вони ставали відомими головно завдяки одруженню дворян із дочками іноземних князів і правителів. У XVI ст. почали стрімко поширюватися давньогрецькі й давньоримські імена Однак не всі з них стали відомими й популярними. Багато імен спочатку належали лише знаті, пізніше ширше розповсюдилися серед народу. Крім того, у Європі чимраз більшого поширення та значення набували подвійні імена Звичай давати подвійне ім’я зберігся в багатьох країнах і досі.
За часів особливого впливу церкви з’явилися імена, що підкреслюють віру в Бога, вірність і відданість йому, шанування: Християн, Христофор, Богомил, Богуслав,'Грауготт(«вірний богові»,ній'), Готтліб («милий богові», нім.). Ці імена відомі й дотепер, але, вибираючи їх, рке мало хто звертає особливу увагу на їхнє первісне значення.
Завдяки англійській і французькій лицарській ліриці багато імен, які часто використовувалися в різних романах, поемах і віршах, а також музичних творах, стали відомі в Європі. Англійська література зробила відомими такі імена, як Едгар, Фані, Кларісса, Аліса, з французьких творів запозичені Едуард й Еміль, з італійських — Беатріс і Лаура, з іспанських — Кармен тощо.
Порівнюючи статистику популярності імен протягом багатьох десятиліть, можна сказати, що, з одного боку, це імена, які відбивають характер, завичаї часу, а з іншого — це можуть бути «постійні», «консервовані» імена, що не виходять із моди, стабільно зберігають свій пріоритет протягом довгих років (наприклад, Сергій, Володимир, Наталя, Ірина). Сьогодні джерелом нових імен стали серіали, міжнародні спортивні змагання, звідки майбутні батьки запозичають імена своїх улюблених героїв, кумирів для своїх майбутніх чад. Приблизно так у Європі після Другої світової війни зросла симпатія до імен давньоєврейського, грецького й римського походження, у той час як англо-аме-риканські імена та їхні форми почали використовуватися менше. У 60-х рр. минулого століття в моду ввійшли французькі та слов’янські імена. Причому цікаво, що найчастіше саме дівчинці батьки намагаються дати вишукане, екстравагантне ім’я.